Студент повинен практично оволодіти програмовим матеріалом з граматики німецької мови, усвідомлюючи, що цей матеріал є необхідним як для говоріння, так і для читання, аудіювання, письма та розуміння мовлення співрозмовника.
Під граматикою розуміють сукупність знань, які потрібні людині для того, щоб створювати висловлювання самостійно і розуміти висловлювання інших, а не набір правил, складених лінгвістами для опису і впорядкування результату мовленнєвої діяльності. "Man lernt Grammatik aus der Sprache und nicht Sprache aus der Grammatik” – повчально кажуть німці.
Німецька мова, порівняно з українською, має свої граматичні особливості:
- для німецької мови характерний чіткий порядок слів і, так звана, рамкова конструкція речення, наявність підмета і присудка, що не є обов’язковим в українській мові;
- у німецькій мові є чотири відмінки, а в українській – сім;
- іменник, на відміну від української мови, має означений чи неозначений артикль, який вказує на рід, число і відмінок іменника;
- дієслово в німецькій мові, на відміну від української, не має категорії виду (доконаного і недоконаного), але засоби його вираження в мові існують;
- у німецькій мові, як і в українській, дієслово має три часи: теперішній, минулий і майбутній, але для їхнього вираження вживається 6 часових форм активного стану і 6 часових форм пасивного стану;
- прикметник не має власних граматичних категорій. Рід, число і відмінок прикметника визначаються займенником, артиклем чи іменником, до якого він є означенням (повна форма). Коротка форма прикметника не змінюється і є частиною складеного іменного присудка (предикатива).
У простому розповідному реченні діє "залізне” правило ("Faustregel”): на 2-му місці повинен стояти присудок. Якщо він складений, то на 2-му місці стоїть його відмінювана частина, а невідмінювана, в тому числі й відокремлювані префікси, стоїть у кінці речення (дієслівна рамка). У розповідному реченні може бути прямий і зворотний порядок слів.
Ich fahre morgen nach Kyjiw ab.
Morgen fahre ich nach Kyjiw ab.
Er hat dieses Buch noch gestern gelesen.
Dieses Buch hat er noch gestern gelesen.
Питальні речення є двох типів:
- з питальним словом;
- без питального слова.
У питальному реченні з питальним словом на 1-му місці стоїть відповідне питальне слово, далі зберігається правило розповідного речення із зворотним порядком слів.
Wann fahren Sie nach Kyjiw ab?
Wie lange hast du auf mich gewartet?
У питальному реченні без питального слова присудок або його відмінювана частина завжди займає 1- ше місце.
Fährst du morgen nach Kyjiw?
Hat er dieses Buch schon gelesen?
В спонукальному реченні присудок завжди займає 1-ше місце. Відокремлювані префікси відокремлюються.
Lies den Text vor!
Seien Sie ruhig!
У підрядному реченні зберігається такий порядок слів:
Сполучник або сполучне слово – підмет – другорядні члени речення – присудок (відмінювана частина присудка стоїть після невідмінюваної).
Ich weiß, dass er nach Hause fährt.
Ich weiß, dass er nach Hause gefahren ist.